Щоб рости і бути щасливою, 

 дитині потрібна любов, 

 упевненість у своїх силах, 

 у своїй значущості для нас, дорослих.

Як будь – яка дорога починається з перших кроків, а будь – яка будова з фундаменту, так і становлення людської особистості бере початок з сім’ї.

Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незмінний. У сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі і найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується та яким цілковито довіряє.

Саме в  сім’ї дитина пізнає навколишній світ, тут відбувається її громадянське становлення, формується світогляд, національний дух, естетичні смаки, засвоюються моральні цінності.

Отже, саме сім’я має створити для дитини унікальне середовище любові, розуміння, особливий світ, який складатиметься з очікувань, мрій, планів на майбутнє.

Шановні батьки! Сьогодні ми торкнемось тих проблем, яких у вас раніше не було. Ваші діти почали нове шкільне життя у великій країні Знань, країні дитинства і юності. 12 років ми будемо разом переживати цікаві, радісні, можливо, й сумні моменти у житті кожної дитини та кожної сім'ї.

Сім'я - це школа, яка   діє впродовж усього життя. Ми не тільки навчаємо своїх дітей, а й самі вчимося у них.

Дитинство - особлива країна на карті людства. Воно, в основному, визначає все подальше життя людини, її ставлення до родичів, близьких, знайомих, до самої мети її існування.

Шановні батьки! Яке перше запитання ви ставите дитині, коли вона повертається зі школи додому?

Що сьогодні отримав у школі? Це велика помилка. Чому ми не запитуємо насамперед: що вивчали сьогодні наші діти? Що вони відчувають? Якби мибільше спілкувалися зі своїми дітьми від дня їхнього народження, знаходили час, відкладаючи всі проблеми, то й успішність, про яку ми так хвилюємось, була б вищою.

Батьки часто ставляться до наших балів, як до родинних успіхів чи невдач. Ми навіть буваємо обтяжені ніби подвійною відповідальністю, змушені думати не так про себе, як про настрій і реакцію батьків. Для багатьох це стає непосильною ношею і як наслідок - страхи, стреси, депресії і нервові розлади.

Не вимагайте неможливого від дітей. Перед ними можна ставити лише посильні завдання. Ви повинні бути цілком впевнені, що ваша дитина у змозі виконати те, чого від неї вимагаєте. Психічний стан дитини набагато важливіший за бал.

Ніколи не бийте дітей. Різки - у минулому, але руки у батьків залишились. Легеньке фізичне покарання до двох років ще не ображає дитини. Але з двох років у неї формується почуття власної гідності й дитина починає відстоювати себе.

Тому до дисципліни слід привчати до двох років, щоб згодом не зламати її волі. Бажання покарати дітей виникає тому, що ми не розуміємо їхньої поведінки. У нас не вистачає терпіння, щоб пояснити так, щоб вона погодилась з нами. Діти відрізняються від нас тим, що менше знають і вміють, і тому й поводяться інакше.

Покарання можна замінити терпінням. Терпіння — це найбільша чеснота батьків. Дуже легко накричати, заборонити, не вислухати, навіть вдарити. Дуже важко бути терплячим, а це важливо. Це допомагає у стосунках із дітьми досягти довіри, щирості. Замінити   покарання   можна   поясненням.   Терпляче,   спокійно,   доброзичливо, аргументовано пояснити дитині те, чого вона не розуміє. Любов і справедливість - ось, що потрібно нашим дітям завжди, постійно.

Поради батькам